Какие есть наркотики Нижневартовск КОКАИН Меф мяу мяу ГАШ Канабис

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Дело было вот как. Как-то я, братаны, на работе сидел, думал, как бы так на недельку отбиться. Так, посмотреть страну свою, Россию. Я ж такой патриот, всё дело. Хоть и гопник, но с душой. Думаю, а бахнуться бы мне, познакомиться с новыми закладками. Я, конечно, ХЗ, где они продаются, но надо понимать, у меня жидкий порох заканчивался, а без него я не могу ни туда, ни обратно.

И тут вспоминаю, тусовка одна мне рассказала про марку NBOM. Мол, надо попробовать. В городе своём уже все дербаны дербанят себе пончик, а я тут, чой, без адреналина остаться? Вот думаю, чё делать, и вижу, у нас в городе незадолго до этого новых продавцов наркоты засекли. И тут мне вспоминается, что один хохотунчик местный недавно сюда из другого города перебрался, и знает он где что да почём. Выписываю его номер и звоню.

Мы так и договорились, встретились на парковке, и он мне ваще НБОМ привёз, сразу пачку. Я не мог поверить своей счастливой жопе, такой кайф стоял! Ага, такие дела. Ну думаю, братаны, пора в путь, надо ломануться в другой город, там картина будет, на любителя.

Ну, вот я и начинаю своё путешествие по России, наркоман-гопник на велосипеде. Заебок, мля! Сначала я везде болтался, пытался по-своему общаться с местными. Говорил им про свои закладки, а они мне, мля, ничо не понимали. Такие ХЗ лица у них были, что я сам охуел. А нука, думаю, братаны, надо своим такси найти! Набирал номера, дискотеки, тусовки, а они мне все ХЗ говорили. Нормально, понял, не те люди.

Так я и продолжал путешествие, на колесах счастья. Только город за городом, а в них только однотипные дербаны. Хоть бы разномастные пончики попадались, но какая хуйня, одна и та же. Ну и болтались такие дербаны, торгуют свои закладки, а я им трактаты про свои NBOM рассказываю. Они, конечно, меня понимали ещё меньше, чем предыдущие, и на меня как на Марса смотрели. Ну, не все конечно, но подавляющее большинство.

Рухнуло настроение, братва. В одном из городов даже гоняли на меня. Мол, рядом с нашими дербанами свои хуйни продавать! Я, блин, их не понимал, почему такая неприязнь? Ведь жидким порохом, что эфедроном, что NBOM пользуются все, а не только свои соседи. Мой путь оказался проклятым, братаны.

А потом, я такой сижу на одной лавочке, выпиваю пивко, и тут ко мне подсаживается местный хохотунчик. Говорит, брат, тебя случайно не знаю? Я, блять, так удивился, что чуть пивко изо рта не выплюнул. Какая тебе разница, кто я такой, брат, я-то чо-то путешествую по вашей родной стране?

А он мне, блять, говорит, мол, а ты не гопник случайно? Я такой, ну-у-у, да, а что? А он, смотрит, ну тогда все ясно. У нас такая поговорка есть, типа "своего узнаешь по ходу". И говорит он мне про дербаны, что они у них в городе летают. Мол, приезжай, познакомлю, брат. И вот я думаю, слить он меня с дури хочет или правда помочь?

Думаю, ну ёб твою мать, почему бы и нет, вдруг он живуху рожать хочет, а я как всегда слил реальную патию! Его номер записал, кое-какие марки свои продал, и я в путь пустился. Чёт я поверил этому уроду, братаны, что он мне поможет.

И, бл*ть, он помог! Встретил меня на вокзале, привёл в свою квартиру. Я его за это долго хлестал по плечу, пока он не охуел от моей благодарности. Ну и валяться мы стали с ним в комнатке, весь в марках и закладках, а в город наш насрало. Собираюсь, значит, я по этому городу, хоть тусовка одна и не впечатлила.

В общем, братва, такое вот путешествие. Все города поразнятся, все дербаны похожи, а тусовки разные. Но главное, что у меня, что у вас, всегда найдутся закладки, чтобы бахнуться, и жидкий порох, чтобы дальше путешествовать по хреновой стране нашей! Хоть и ХЗ, что дальше будет, но главное - хохотунчики всегда найдутся, чтобы поправить наше гопниковское, благоуханное настроение!